Професійна ідентифікація майбутніх анестезіологів

Завдання та кінцева мета медичної освіти – виховати з учорашніх студентів-медиків професіоналів, ефективних та етичних практиків медицини, надати їм найкращі доступні знання, навики й установки та забезпечити усвідомлення професійної ідентифікації, щоб вони мали змогу думати, говорити, діяти і відчувати як лікарі [1].

Медична освіта однаково пов’язана як з розвитком професійної ідентифікації, так і із засвоєнням знань. Те, як студенти розвивають свою професійну ідентифікацію та згодом визначають свою професійну ідентичність, має важливі наслідки для їхнього ж власного благополуччя, а також для стосунків, які вони формують із колегами по роботі та пацієнтами.

Прогрес медицини та удосконалення системи охорони здоров’я передбачає безперервну еволюцію у медичній освіті, одним із пріоритетних завдань якої є покращення підготовки лікарів. Для його вирішення треба постійно вивчати різноманітні аспекти провадження освітньої діяльності, серед яких, на особливу увагу заслуговує дослідження професійної ідентифікації майбутніх лікарів [2]

Важливим для вибору майбутньої професії є найближче оточення, а також референтні групи та їхній вплив на формування світогляду особистості, її природні здібності та життєві установки. Мотиви, за якими особистість обирає професію, впливають на формування професійної ідентифікації майбутнього анестезіолога. Мотиваційний вплив на вибір такої відповідальної і високотехнологічної спеціальності, якою є анестезіологія та інтенсивна терапія, зумовлений її соціальним визнанням. Також варто враховувати і її популяризацію через засоби масової інформації, кіномистецтво та художню літературу.

За даними Буддеберга-Фішера (Buddeberg-Fisher B.) та співавторів, на вибір майбутньої спеціальності серед резидентів впливають стать, особистісні характеристики, кар’єрна мотивація та життєві цілі [3]. На думку Хулмана (Hulsman R. L.) та співавторів, процедура відбору для навчання медицині повинна враховувати осмисленість вибору, соціальне та медичне етичне розуміння сутності медичної допомоги, навики спілкування та міжособистісні стосунки [4].

Важливе значення під час навчання мають безпосередня клінічна робота з пацієнтами та оволодіння клінічними ролями, підвищення рівня розуміння інших професій (у медицині), важливість гарного спілкування для роботи команди та нагляду за пацієнтами, покращення розуміння пацієнта і обізнаність в етичних аспектах охорони здоров’я [5].

Професійний вибір передбачає певні мотиваційні джерела особистості. Також має значення тип мотивації, оскільки автономна (внутрішня) мотивація (коли інтерн вчиться через справжній інтерес або через власні глибокі переконання) чи контрольована (зовнішня) мотивація (коли він навчається під зовнішнім впливом педагогів, батьків, екзаменів тощо) впливають на кінцевий результат навчання[6]. Пеллація (T. Pelacciaa) та співавтори вказують на таку закономірність: чим вищий рівень мотивації студентів-медиків, тим краща якість їхнього навчання [7].

Вихідною точкою для процесу формування професійної ідентичності у більшості інтернів є початок навчання у закладах вищої освіти (а у декого – ще навчання у середній школі). Це передбачає наявність знань про особливості обраної професії із наближенням себе до представників певної професійної спільноти. На думку Димерса (Diemers A.) та співавторів, ранні контакти з пацієнтами мотивують студентів до навчання, допомагають зрозуміти вплив хвороби на повсякденне життя пацієнтів, а також покращують професійну соціалізацію та процеси запам’ятовування [8].

До особистості лікаря-анестезіолога існують високі моральні та психофізичні вимоги. У практичній діяльності лікар-анестезіолог має не тільки швидко приймати самостійні доленосні для пацієнта рішення, але й уміти виконувати багато інших різноманітних функцій.

Професійна ідентифікація майбутніх анестезіологів формується під час навчання у закладах вищої медичної освіти, яке у подальшому проходить еволюцію під час інтернатури та постійно вдосконалюється у наступній практичній діяльності.

Круесс (Cruess R.L.) та співавтори зазначають, що навчання медичному професіоналізму є фундаментальним компонентом медичної освіти, мета якої – забезпечення розуміння самої природи професіоналізму та засвоєння системи цінностей медичної професії. Неофіційна мета досягнення професіоналізму під час навчання полягає у забезпеченні розвитку практиків, які відповідають професійній ідентифікації. Принципи формування ідентичності використовують для вивчення процесу, за допомогою якого лікарі досягають своєї професійної ідентифікації. Розширення знань про формування ідентичності в медицині та соціалізації у медичному середовищі повинно надати логіку та ясність освітній діяльності, спрямованої на те, щоб майбутні лікарі демонстрували якості «гарного лікаря» [9].

Таким чином, професійна ідентифікація анестезіолога – тривалий процес, який передбачає наявність спеціальних знань та умінь, прагнення до постійного самовдосконалення та ідентифікацію особистості з представниками професійної групи, об’єднаної спеціальністю «Анестезіологія та інтенсивна терапія». Це дає змогу бути кваліфікованим фахівцем, конкурентоспроможним серед інших професіоналів на ринку праці та є запорукою успішного професійного майбутнього.

Автор: Юрій Марков
Фото: з envato.com

Література

1. Jakovljevic M., Masic I., Ostojic L., Bevanda M., Begic E. Medical Hodegetics – Almost Forgotten Art and Science of Upbringing Medical Doctors. Psychiatr Danub. 2019. 31(Suppl 1). Р. 2-8.
2. Monrouxe L. V. Identity, identification and medical education: why should we care? Med. Educ. 2010. 44(1). Р.40-9.
3. Buddeberg-Fisher B., Klaghofer R., Abel T., Buddeberg C. 2006. Swiss residents’ specialty choices – impact of gender, personality traits, career motivation and life goals. BMC Health Serv Res P.137.
4. Hulsman R. L, van der Ende J. S. J, Oort F. J., Michels R. P. J., Casteelen G., Griffioen F. M. M. Effectiveness of selection in medical school admissions: Evaluation of the outcomes among freshmen. Med Educ. 2007. 41. P.369–377.
5. Ponzer S., Hylin U., Kusoffsky A., Lauffs M. Lonka K., Mattiasson A. C., Nord- ström G. Interprofessional training in the context of clinical practice: goals and stu dents’ perceptions on clinical education wards. Med Educ. 2004. Jul. 38(7). Р.727-36.
6. Williams G. C. The importance of supporting autonomy in medical education / Ed by G.C. Williams, E.L. Deci. Ann Intern Med.1998. 129 (4). Р.303- 308.
7. Pelacciaa T. Motivation in medical education/T. Pelacciaa, R.Viauc Medical Teacher. 2017. 39 (2). Р.136-140.
8. Diemers A.D., Dolmans D.H., Verwijnen M.G., Heineman E., Scherpbier A.J. Students’ opinions about the effects of preclinical patient contacts on their learning Adv Health Sci Educ Theory Pract. 2008;13(5):633-47.
9. Cruess S. R., Boudreau J. D., Snell L., Steinert Y. Reframing medical educa tion to support professional identity formation. Acad Med. 2014. 89 (11). Р. 1446-51.