Опанас Маловічко
До 100-річчя від дня народження першого анестезіолога України, Опанаса Яковича Маловічка.
Дивіться також історічне відео-інтервʼю з О.Я. Маловічком
Дивіться також історічне відео-інтервʼю з О.Я. Маловічком
Сучасну медицину складно уявити без анестезіології та інтенсивної терапії, медицини невідкладних станів, сімейної медицини…Усі ці галузі медицини мали свою історію – зародження, становлення, розвиток. Великий внесок в історію різних медичних дисциплін зробили видатні лікарі минулого…
Сьогодні ми віддаємо шану непересічній особистості, першому анестезіологу України – Опанасу Яковичу Маловічку. Він був вірним помічником професорів М.М. Амосова та А.І. Тріщинського протягом десятків років, кандидат медичних наук, доцент кафедри анестезіології та реаніматології Київського Державного інституту удосконалення лікарів (КДІУЛ).Маловічко О.Я. народився 14 грудня 1925 року в селі Летава, Чемеровецького району, Хмельницької області в сім’ї сільських трударів. Перша письмова згадка про село Летава датована 11 квітня 1552 р. Село Летава носило назву «Лєтаво Дворище», і входило до Скальского староства, Подільського воєводства, Королівства Польского Ягелонів (1385 р. – 1569 р.) з центром у містечку Скала.
В 1952 році О.Я. Маловічко закінчив Івано-Франківський медичний інститут за спеціальністю «Лікарська справа». Після закінчення інституту був направлений в обласний кістково-туберкульозний санаторій міста Ворохта, де протягом 2-х років працював завідувачем хірургічного відділення. В 1952 році був направлений на 4-х місячні курси підвищення кваліфікації в інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського м. Київ. Там познайомився з лікарем М.М. Амосовим, який через два роки в 1954 році запросив його до себе на роботу. В 1957 році за ініціативи М.М. Амосова створюється кафедра анестезіології. Першим співробітником якої був Маловічко О.Я., який до цього пройшов двомісячний цикл навчання-стажування у військово-медичній академії. В 1958 році в Києві відкривається самостійний 4-х місячний курс підготовки лікарів-анестезіологів, одним із перших викладачів був Маловічко О.Я. В 1967 року на базі існуючого курсу була створена перша в Україні самостійна кафедра анестезіології-реаніматології, співробітником якої також був О.Я. Маловічко.
В 1954-1957 рр. працював хірургом в міській клінічній лікарні №24 Шевченківського району м. Києва під керівництвом професора М.М. Амосова. В цей час, крім виконання великого обсягу роботи в загальній і торакальній хірургії, Маловічко О.Я. займається освоєнням методів загальної анестезії.
Під час перших операцій М.М. Амосова роль анестезіолога виконував О.Я. Маловічко, оскільки він володів методикою бронхоскопії, тому швидше за інших опанував методику інтубації трахеї. Перший ларингоскоп за світлинами, наданими М.М. Амосовим, був зроблений на заводі «Арсенал» з переробленого гінекологічного дзеркала, світловим елементом якого була лампочка, яку зняли з ректороманоскопа.
Перші наркози здійснювали за допомогою ефіру і хлоретилу, а гортань перед інтубацією обробляли 1% розчином дикаїну.Як пізніше зазначав сам Опанас Якович: «Амосову сподобалася моя пам’ять. Про стан своїх пацієнтів на обході головного лікаря я завжди доповідав, не заглядаючи в історію хвороби. Коли Амосов перший раз це помітив, то попросив історію хвороби і звіряв наскільки інформація співпадає. Я знав напам’ять аналізи крові, показники зовнішнього дихання, кардіограму та рентген кожного, хто лежав в палаті».
З березня 1955 року О.Я. Маловічко вперше в Україні став застосовувати ендотрахеальний інтубаційний наркоз для забезпечення оперативних втручань на серці, а у дітей з вродженими вадами серця синього типу (тетраді Фалло) – ендотрахеальний наркоз та штучну гіпотермію з охолодженням пацієнтів до 25-20º С. У подальшому О.Я.Маловічко першим в Україні став застосовувати ендотрахеальний наркоз під час операцій на легенях та органах середостіння.
В жовтні-грудні 1957 року завідувач кафедри торакальної хірургії КДІУЛ професор М.М.Амосов вперше в Україні організував двохмісячний цикл підготовки лікарів-анестезіологів. Першими асистентами на цьому циклі працювали Опанас Якович Маловічко і Андрій Юхимович Депутат. Таким чином, О.Я.Маловічко є і першим в Україні Учителем з анестезіології.
В 1958 році курс анестезіології на кафедрі торакальної хірургії та анестезіології (завідувач професор М.М. Амосов) КДІУЛ очолив доцент Анатолій Іванович Тріщинський, а О.Я.Маловічко продовжував працювати асистентом потім доцентом цієї кафедри.
В 1966 році О.Я.Маловічко успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему: «Знеболювання і забезпечення безпеки виконання операцій на органах грудної порожнини з застосуванням двостороннього плеврального доступу».
В цьому ж році О.Я.Маловічко брав активну участь в організації першого в Україні самостійного відділення реанімації в багатопрофільній клінічній лікарні №14 м. Києва (нині КНП «Сято-Михайлівська міська клінічна лікарня м. Києва).
В 1967 році О.Я.Маловічко було присвоєно вчене звання доцента кафедри анестезіології-реаніматології (зараз – кафедра анестезіології та інтенсивної терапії з курсом дитячої анестезіології ) КДІУЛ (сьогодні – Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика). З 1967 по 1985 рік О.Я.Маловічко працював доцентом на цій новоствореній кафедрі анестезіології-реаніматології. Як доцент кафедри направлявся завідувачем кафедри професором А.І.Тріщинським в багатопрофільні клінічні лікарні м. Києва для організації там відділень і служби анестезіології та інтенсивної терапії: 1973 рік – в клінічну лікарню №7 (нині клінічна лікарня №4); 1976 рік – в щойно відкриту клінічну лікарню №3.
З 1963 по 1985 рік – О.Я.Маловічко – беззмінний член Правління Республіканського науково-медичного товариства анестезіологів-реаніматологів України, скарбник товариства; консультант Республіканської станції санітарної авіації МОЗ України. Приймав активну участь в організації та проведенні 4-х з’їздів анестезіологів-реаніматологів України, наукових конференцій і розширених Пленумів Правління НМТ анестезіологів України. Доцент Маловічко О.Я. опублікував 57 наукових праць. Ним підготовлені тисячі лікарів-анестезіологів України.
З 1985 по 1991 О.Я.Маловічко працював лікарем-анестезіологом в лікарні для вчених АН України. З 1992 року і до останніх днів життя доцент Опанас Якович Маловічко працював лікарем-анестезіологом в Київській міській клінічній лікарні №16 – проводив наркози, консультував хворих, навчав молодих лікарів спеціальності.Як пізніше зазначав сам Опанас Якович: «Амосову сподобалася моя пам’ять. Про стан своїх пацієнтів на обході головного лікаря я завжди доповідав, не заглядаючи в історію хвороби. Коли Амосов перший раз це помітив, то попросив історію хвороби і звіряв наскільки інформація співпадає. Я знав напам’ять аналізи крові, показники зовнішнього дихання, кардіограму та рентген кожного, хто лежав в палаті».
З березня 1955 року О.Я. Маловічко вперше в Україні став застосовувати ендотрахеальний інтубаційний наркоз для забезпечення оперативних втручань на серці, а у дітей з вродженими вадами серця синього типу (тетраді Фалло) – ендотрахеальний наркоз та штучну гіпотермію з охолодженням пацієнтів до 25-20º С. У подальшому О.Я.Маловічко першим в Україні став застосовувати ендотрахеальний наркоз під час операцій на легенях та органах середостіння.
В жовтні-грудні 1957 року завідувач кафедри торакальної хірургії КДІУЛ професор М.М.Амосов вперше в Україні організував двохмісячний цикл підготовки лікарів-анестезіологів. Першими асистентами на цьому циклі працювали Опанас Якович Маловічко і Андрій Юхимович Депутат. Таким чином, О.Я.Маловічко є і першим в Україні Учителем з анестезіології.
В 1958 році курс анестезіології на кафедрі торакальної хірургії та анестезіології (завідувач професор М.М. Амосов) КДІУЛ очолив доцент Анатолій Іванович Тріщинський, а О.Я.Маловічко продовжував працювати асистентом потім доцентом цієї кафедри.
В 1966 році О.Я.Маловічко успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук на тему: «Знеболювання і забезпечення безпеки виконання операцій на органах грудної порожнини з застосуванням двостороннього плеврального доступу».
В цьому ж році О.Я.Маловічко брав активну участь в організації першого в Україні самостійного відділення реанімації в багатопрофільній клінічній лікарні №14 м. Києва (нині КНП «Сято-Михайлівська міська клінічна лікарня м. Києва).
В 1967 році О.Я.Маловічко було присвоєно вчене звання доцента кафедри анестезіології-реаніматології (зараз – кафедра анестезіології та інтенсивної терапії з курсом дитячої анестезіології ) КДІУЛ (сьогодні – Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика). З 1967 по 1985 рік О.Я.Маловічко працював доцентом на цій новоствореній кафедрі анестезіології-реаніматології. Як доцент кафедри направлявся завідувачем кафедри професором А.І.Тріщинським в багатопрофільні клінічні лікарні м. Києва для організації там відділень і служби анестезіології та інтенсивної терапії: 1973 рік – в клінічну лікарню №7 (нині клінічна лікарня №4); 1976 рік – в щойно відкриту клінічну лікарню №3.
З 1963 по 1985 рік – О.Я.Маловічко – беззмінний член Правління Республіканського науково-медичного товариства анестезіологів-реаніматологів України, скарбник товариства; консультант Республіканської станції санітарної авіації МОЗ України. Приймав активну участь в організації та проведенні 4-х з’їздів анестезіологів-реаніматологів України, наукових конференцій і розширених Пленумів Правління НМТ анестезіологів України. Доцент Маловічко О.Я. опублікував 57 наукових праць. Ним підготовлені тисячі лікарів-анестезіологів України.
З 1985 по 1991 О.Я.Маловічко працював лікарем-анестезіологом в лікарні для вчених АН України. З 1992 року і до останніх днів життя доцент Опанас Якович Маловічко працював лікарем-анестезіологом в Київській міській клінічній лікарні №16 – проводив наркози, консультував хворих, навчав молодих лікарів спеціальності.
Автор: Юрій МАРКОВ
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
- Марков Ю.І. До 100 річчя від дня народження Опанаса Яковича Маловічка. Українські медичні вісті (Ukrainian Medical News). Матеріали історико-термінологічної конференції Всеукраїнського Лікарського Товариства (115-річчя Українського Лікарського Товариства) 30 червня 2025 року. 2025. Т. 17. № 1-2 (102-103). С. 100-103.
- Календар знаменних дат і подій в анестезіології та медицини невідкладних станів / за ред. О.А. Галушка. К.: Видавець Заславський О.Ю., 2022. 248 с.
- Лоскутов О.А., Бондар М.В., Марков Ю.І., Болюк М.В., Єфименко Р.А. Сторінки історії анестезіології України (присвячується 100-річчю Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика). Київ: МВЦ Медінформ, 2018. 155 с.
- Тріщинський А.І., Шлапак І.П., Грандо О.А., Тверський М.Н. Основні етапи розвитку анестезіології в Україні. Матеріали 2 Національного конгресу анестезіологів України (VIIз’їзд анестезіологів України). – К.: Вища школа, 1996. – С. 3-5.
- Лоскутов О.А., Марков Ю.І., Бондар М.В. та ін. (2017) Роль кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО імені П.Л. Шупика у становленні профільної спеціальності в Україні. Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря, 1 (1): 8–15.
