Медична термінологія в українській лексикографії

Розвиток медичної науки не можна уявити без піднесення медичної освіти, яка також передбачає і роботу з спеціальною медичною літературою. Серед останньої важливе значення мають термінологічні словники та довідники, які є засобом поглиблення наукових знань, сприяють навчанню, поширенню інформації про відкриття та впровадженню останніх у практику. Поява нової лексики, зокрема закордонного походження, та створення їм відповідників в українській науковій мові є непростим завданням, яке можна вирішити лише за участі фахівців різних галузей науки і виробництва. Протягом XX століття (особливо у 1990-х) доволі потужно розвивається українська термінологічна лексикографія.

Тут важливо згадати наших попередників, зокрема тих, хто активно поширював українську медичну термінологію у непрості часи історії України. Найпершим серед таких є ім’я Євгена Озаркевича, осільки «він перший почав творити медичну науку українською мовою, заснував українські лікарські організації та медичний заклад, науково-практичні видання, почав представляти українську медицину на європейських медичних форумах» [1]. Як продовження справи, розпочатої Є. Озаркевичем, слід зазначити діяльність Світової Федерації Лікарських Товариств (СФУЛТ), серед інших напрямків діяльності якої слід виокремити лексикографічні опрацювання медичної термінології [2].

Українська медична термінологія є однією з найдавніших терміносистем, на формуванні якої чітко відбилися міжнародний досвід і національна специфіка [3].

Медична освіта, як додипломна, так і післядипломна, має важливе значення, оскільки врешті-решт вона впливає на здоров’я населення та економіку країни. Тому розвиток медицини потребує наближення практики до освітнього процесу. При цьому розвиток галузі залежить від розуміння усіма учасниками, і практичними лікарями, і викладачами, уніфікованої медичної термінології.

В деяких ситуаціях важливо розуміти пацієнта з пів слова. Такі ситуації трапляються в анестезіології чи медицині невідкладних станів. Так, один із пацієнтів на запитання що його турбує, дав коротку але зрозумілу відповідь: «Мені зле»!

Інший приклад. Організація міжлікарняного (до того ж − міждержавного!) транспортування пацієнтки із наслідками тяжкої лицевої травми черепа з ураженням ЦНС з-за кордону, що є складною проблемою, оскільки сама процедура переведення громадян України охоплювала (принаймі на той час) різноманітні клінічні, біоетичні і, навіть, політичні аспекти. Відстань транспортування між Денвером (Колорадо, США) та Києвом (Україна) становить близько 10000 км. Авіапереліт за цим напрямком є тривалим, зазвичай займає близько 24 години з пересадкою у Європі. Але спілкування мами потерпілої (у США) та анестезіолога, відповідального за лікування цієї пацієнтки в Україні (у Києві), по телефону українською розвіяло усі сумніви щодо невизначеності ситуації та вселило віру у позитивний кінцевий результат майбутнього авіаперельоту та наступного продовження лікування на Батьківщині [4, 5].

Для медичного працівника важливо володіти досконало українською мовою. Особливої актуальності набуває розуміння фахової термінології. Із здобуттям Україною незалежності (1991 рік) пожвавився процес видавничої діяльності. Набули поширення словники, розраховані на найширший загал читачів. Серед таких можна виокремити: Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і головн. ред. В.Т. Бусел., 2009; Л.В Жадан, В.П. Жадан Словник професійної лексики, 2014; Тлумачний словник української мови / Укладачі Т.В. Ковальова, Л.П. Коврига, 2002; Тлумачний словник сучасної української мови: Фахова лексика / За заг. ред. В.С. Калашника, 2009; Тлумачний словник української мови / Укладачі Л.О. Ващенко та ін., 2012;  Сучасний словник іншомовних слів / Укл. Л.І. Нечволод, 2009; Новий словник іншомовних слів / укл. Л.І. Шевченко, О.І. Ніка, О.І. Хом’як, А.А. Дем’янюк;  за ред. Л.І. Шевченко, 2008; Новий словник української мови. Том І-ІІІ / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко, 2003…

Чим цікаві наведені видання? Насамперед тим, що охоплюють термінологію багатьох галузей знань. Серед інших в них висвітлені і медичні термінологічні поняття: анестезія, анізокорія, анізометрія аномальний, анкілостоматидоз, антикоагулянт, електронаркоз, фітонциди, бартолініт, наркоз, наркоманія, наркологія, нарколог та ін. Але сьогодні виникла потреба у тлумачних фахових словниках з поясненням вузькоспеціальних медичних термінів. Серед деяких напрямків медицини такі видання з’явилися ще у 1980-х роках. З-поміж них виділялась ціла серія фахових словників кишенькового формату (що було дуже зручно практичним лікарям): Блейхер В.М. (психіатрія, психотерапія, медична психологія), 1984; Дреслер К. (імунологія), 1988; Губа Г.П. (неврологія), 1983; Даниленко В.С., Родіонов П.В. (отруєння рослинами), 1982; Завальнюка А.Х. (судова медицина), 1982; Меженіна Є.П., Куценок Я.Б., Печерський А.Г., Крук З.В. (ортопедія і травматологія), 1982;. Ганджа І.М, Сахарчук В.М., Свирид Л.М. (захворюванням сполучної тканини), 1985. Позитивним у цих виданнях, крім невеликого розміру, була наявність спеціальної лексики, притаманній кожній медичній спеціальності. Загальним недоліком – переважна більшість з цих видань написані неукраїнською мовою.

 

В сучасній медицині в деяких напрямках помітна справжня «термінологічна навала». Якось автор з метою підвищення кваліфікації відвідав (дистанційно) лекцію знаного лектора на тему: «Ультразвукова діагностика травматичних уражень легень». Нижче наведено далеко неповний перелік нових термінів та словосполучень: метод «Zig Zag» (сканування легень), «BLUE-протокол», ехосеміотика, точка легені, ознака «морського берега», ознака «штрих-коду», «ковзання легені», «легеневий пульс», легенева точка, точка PLAPS, FAST-протокол, eFAST-протокол, ознака чотирикутника, формула Balik, А-лінії, В-лінії, «біла легеня», консолідація, гепатизація. Зрозуміло, що деякі з цих лексичних інновацій потребують тлумачення українською мовою. Потреба узгодження української наукової медичної термінології з англійською (яка панує на теренах світової науки) виникла давно і чекає на вирішення.

В деяких напрямках медицини особливої актуальності набули нові такі поняття як «життя» і «якість життя», «смерть» і «смерть мозку». Останнє особливо важливе в анестезіології та інтенсивній терапії і трансплантології. З’явилась нова професія – трансплант-координатор.

Анестезіологи під час початку проходження інтернатури (післядипломна освіта) повинні знати або поновити свої знання про основні поняття та положення з хімії і фізики: атом, молекула, хімічний елемент, ядерна модель атома, протон, електрон, атомне число, валентність, іонний хімічний зв’язок, ковалентний хімічний зв’язок, хімічний еквівалент, вагові одиниці в фізиці і хімії, агрегатні стани речовини, фізичні закони для газів, коефіцієнт розчинності газу в рідині, дифузія газів, скраплення газів, фізичні закони для рідин, розчини, концентрація розчину, молярна концентрація розчину…Тлумачення деяких з наведеного переліку можна знайти серед вище вказаних українських термінологічних словників а деякі частково висвітлені у підручниках чи навчальних посібниках з анестезіології та інтенсивної терапії. Так, у навчальному посібнику з анестезіології та інтенсивної терапії Іванюшко В, Канюк Й., Іванюшко О., 2007, автори висловили сподівання, що з запропонованого посібника кожен може отримати дещицю знань, яка допоможе практичним лікарям надати своєчасну патогенетично обгрунтовану медичну допомогу хворому у скрутні хвилини [6]. У виданні детально висвітлені: етапи реанімації: відновлювальний, стабілізаційний, ресусцитаційний; термінальний етап життя, термінального стану, загальне знеболювання, анестезіологічна допомога тощо. Але немає визначення багатьох понять таких як «Повітроспряма» (Повітроводу) чи «Інтубація трахеї», хоча добре описані варіанти застосування цих пристроїв. Серед інших висвітлена інтенсивна терапія гострих отруєнь, але питання тлумачення термінів залишилося поза увагою. Цьому є пояснення: навчальний посібник має певну мету (навчати), але і певні обмеження щодо формату та змісту. Важливе місце у ньому займають ілюстрації схемами і таблицями. Тому поступово стає зрозуміла необхідність доповнення такої навчально-методичної літератури лексикографічними джерелами. Нагальність вирішення такої проблеми особливо важлива у таких напрямках клінічної медицини як клінічна (медична) токсикологія.

На госпітальному етапі випадки гострих отруєнь частіше за все попадають у поле професійної діяльності лікарів токсикологів чи анестезіологів. З іншого боку – поширення подібних випадків вимагає від лікарів інших спеціальностей (насамперед медичних працівників першого контакту – лікарів загальної практики-сімейної медицини чи медицини невідкладних станів (догоспітальний етап)) професійної компетенції та швидкого вирішення організаційних та клінічних завдань. Складні клінічні випадки нерідко потребують консультації психіатра чи нарколога (наприклад, у випадках коморбідних поведінкових розладів і девіації внаслідок вживання психоактивних речовин); лікаря-дерматолога (у разі виникнення токсикодермій), інфекціоніста, окуліста, отоларинголога, невролога (у разі виникнення нейропаралітичного чи офтальмоплегічного синдромів, паралічу м’язів глотки, язика, гортані) тощо. Розумінню та інтерпретації складних випадків сприятиме вихід друком першого вітчизняного “Тлумачного словника з клінічної токсикології” [7, 8]. Певною мірою дане видання мало компенсувати відсутність лексикографічних джерел про гострі отруєння, з якими зустрічаються більшість лікарів первинної ланки для з’ясовування суті поширених термінів у клінічній токсикології. Воно адресовано, насамперед, лікарям-інтернам анестезіологам, токсикологам, фахівцям з медицини невідкладних станів та сімейної медицини у практиці яких зустрічаються гострі отруєння ліками, алкоголем та його сурогатами, кислотами, лугами, пестицидами, важкими металами, токсичними і подразливими газами, отрутами тваринного і рослинного походження тощо. Також у виданні висвітлені такі важливі аспекти лікарської діяльності як сучасні методи діагностики та інтенсивної терапії.

Серед інших при лікуванні пацієнтів з гострими отруєннями важливими є здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських препаратів, робота токсиколога чи анестезіолога-інтенсивіста в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей, постійне удосконалення свого професійного рівня. Це визначає особливу актуальність володіння медичним персоналом спеціальною медичною термінологією, що використовується у клінічній практиці, зокрема при наданні невідкладної медичної допомоги та лікуванні пацієнтів з гострими отруєннями.

Отже, існуючі проблеми наукової медичної термінології в українській лексикографії є доволі актуальними і потребують міждисциплінарного підходу до їх висвітлення та вирішення.

Автор: Юрій Марков

Література

1. Гоцко-Ней Любов-Ірина. Українське лікарське товариство у Львові 1910-1939 – 1990-2010 рр. Львів: Афіша, 2010. 272 с.
2. Крушинська Н.А., Нечаїв С.В. Деякі труднощі кардіологічної термінології. XVII Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств. Матеріали міжнародного наукового конгресу. Тернопіль, 20-22 вересня 2018 року. Тернопіль: ТДМУ, 2018. 358, с. 280.
3. Симоненко Л. Українська медична термінологія в лексикографічному опрацюванні. Українська наукова термінологія. Збірник матеріалів наук.-практ. конф. «Українська наукова термінологія. Природничі науки» № 4. Київ, 2 листопада 2012 р. С. 3-10.
4. Марков Ю.І., КамінськийО.А. Організація міждержавного транспортування пацієнтів-громадян України з-за кордону для продовження лікування на Батьківщині // Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря. 2017. № 1/1. С. 68-69.
5. Марков Ю.І. Аспекти біоетики у практиці лікаря-анестезіолога / Матеріали VIIНаціонального Конгресу з біоетики. Київ, 30 вересня – 2 жовтня 2019 р. С. 83-84.
6. Іванюшко В., Канюк Й., Іванюшко О. Анестезіологія та інтенсивна терапія: навчальний посібник для анестезіологів, інтенсивістів та лікарів-інтернів. Львів: Каменяр, 2007. 196 с.]
7. Марков Ю.І., Недашківський С.М., Лоскутов О.А. Тлумачний словник з клінічної токсикології. К.: ФОП Коляда О.П., 2018. 152 с.
8. Словники та енциклопедії з медицини і суміжних галузей знань у фонді Національної наукової медичної бібліотеки України: наук.-допом. бібліогр. покажч. / ННМБУ; (наук. ред. Остапенко Т. А. ; упоряд. Самчук Л. І. – Київ : 2024. 356 с.